Етика й конфіденційність

Чим я керуюсь

Я працюю за етичними стандартами гештальт-підходу і в межах українського законодавства про надання психологічної допомоги. Нижче — те саме людською мовою, без відсилань до пунктів.

Конфіденційність

Усе, що звучить на сесії, залишається на сесії. Я не записую аудіо й відео, не веду нотаток з вашим імʼям і не обговорюю вас із колегами як «клієнтку Х».

У супервізію потрапляє випадок без імені та без деталей, за якими вас можна впізнати — місця роботи, рідкісної професії, впізнаваних обставин.

Виняток один і він визначений законом: пряма загроза життю — вашому або чужому. У цьому разі я зобовʼязана діяти, і скажу вам про це вголос, а не за спиною.

Межі компетенції

Я не ставлю психіатричних діагнозів, не призначаю і не скасовую ліки, не роблю судових експертиз і не пишу висновків для суду чи роботодавця. Усе це поза моєю кваліфікацією.

Коли бачу, що потрібна інша допомога, я кажу про це рано, а не після восьми місяців роботи.

Подвійні стосунки

Я не беру в терапію друзів, родичів, колег і людей, з якими маю спільні справи. Якщо такий звʼязок зʼясовується вже в процесі — ми це обговорюємо і я передаю вас колезі.

Я не спілкуюсь із клієнтами поза робочим контекстом і не коментую їхні дописи в соцмережах.

Супервізія

Моя робота щомісяця переглядається старшою колегою. Це не контроль за вами — це перевірка того, чи не помиляюсь я. Саме це стоїть за словами «психотерапевтка в навчанні».

Ваші права

• Знати, що ми робимо і навіщо — у будь-який момент.
• Не відповідати на будь-яке питання.
• Зупинити роботу без пояснення причин.
• Попросити рекомендацію іншого спеціаліста.
• Сказати, що щось у моїй роботі вам не підходить. Це не зіпсує стосунки — це робочий матеріал.

Якщо щось пішло не так

Скажіть мені напряму. Якщо це неможливо або ви вже не довіряєте — звертайтесь до професійної спільноти, у якій я перебуваю. Назву організації й контакти я надам на запит.